3 мая, в Одессе запорожские чиновники презентовали концепцию развития туризма в Запорожье. Об этом сообщает пресс-служба мэрии.


Проект называется «7х7» и представляет собой семь приоритетных направлений развития туризма в городе: Запорожье сакральное, природное, казацкое, историческое, индустриальное, видовое и событийное, в каждом из которых представлены по семь ключевых объектов.

Запоріжжя  радо    вітає Вас зі святом. 

Завітайте  усі  до найкращого міста України!

                          Запрошуємо  усіх  на свято!!!

Моє рідне місто – найкраще на Землі. 

     Не тому, що тут проходить моє дитинство і юність, не через до болі рідні місця, а тому, що воно дійсно зачаровує усіх, хто тут живе, працює або просто приїжджає у справах. Місто насичене особливим колоритом: його вулиці переповнені весняним настроєм, а люди привітні і доброзичливі. Так було завжди. Кожна пора року у місті по-своєму неповторна. Весна і літо – період, коли численні вулички, бульвари та площі поринають у зелені дерев та квітах, зранку до пізнього вечора гуляють родини з дітьми, закохані пари, гурти молоді. Осінню та зимою місто поринає в досить теплу атмосферу домашнього затишку. Воно ніби ховається в кокон, де все ж вирує життя, щоб навесні знову заявити про себе нескінченною енергією.

Моє місто славиться історичними визначними пам’ятками. Тут є вольниця козацького духу –Запорозька Січ, алея слави ветеранів ВВВ, Афганської війни. А який тут проходить ярмарок! Покровський ярмарок! На який з усіх куточків моєї держави приїжджають поторгуватися чи просто «купити гарний настрій!»

А який ярмарок проходить і у моїй школі! Нічим не поступається міському. Це моє місто! Моя маленька і велика Батьківщина!

Головна особливість мого рідного міста – в його неповторності. Об’єктивно можна сказати, що ніде немає такого вдалого поєднання культурного, природного та людського потенціалів, як тут.

Найбільшою окрасою будь-якого міста є його населення, а в нас воно дружне, найщиріше та найдобріше. Саме люди роблять все, що створено на території міста живим та насиченим повітрям. 

Я дуже люблю своє місто, воно надихає мене, змушує пам’ятати про своє походження та бути вдячною, що народилася саме в цих місцях.

                                                                        Михайленко  Юлія

Відкривай для себе рідне місто Запоріжжя

Подорожуйте разом    з       91-ю планетою   і учнями    5-А і       5-Б класів.  

27.03.2017 Дружні 5-А та 5-Б класи, організовані своїми класними керівниками Войтенко Юлією Леонідівною і Мачулян Оксаною Дмитрівною, побували на екскурсії в Запорізькому ботанічному саду, кінологічному центрі і хлібопекарні "Урожай". Море позитиву і прекрасних спогадів привезли з собою мандрівники додому.

Запорожский фотограф Алексей Толмачев поделился в сети фото древних скал и речушки.

"Чтобы побывать в пещере, послушать шум водопада горной реки, и прикоснуться к древнейшим скалам, необязательно ехать в горы - у нас в Запорожье есть свои сокровища Природы! Вот такие невероятные места у нас на правом берегу Старого Днепра напротив острова Хортица!", - пишет Толмачев

Урочище Сагайдачного

Одним з найкрасивіших місць в Запоріжжі є урочище Сагайдачного. З прізвищем Сагайдачного урочищі пов`язують побудовані гетьманом свого часу укріплення. Що можна подивитися в урочище Сагайдачного? Урочище знаменито двома скелями, що носять назви Дурна і Середня. Перша була так названа лоцманами( які проводили кораблі) через свого абсолютно безглуздого розташування; говорили, мовляв, скеля сіла «по-дурному». Крім того, місцеві жителі розповідали, що на Дурній скелі карали і страчували козаків, а також на Дурній скелі свого часу перебував лазарет. Середню скелю нерідко називали також скелею Сагайдачного. На початку 19 століття на цій скелі був камінь, зовні схожий на козацьку курильну трубку, названий Люлькою. На вершині скелі малося заглиблення, в якому можна було комфортно сидіти як в кріслі. Археологи виявили на Середній скелі ознаки стоянки епохи неоліту. Обидві скелі були грунтовно зруйновані в ході будівництва Дніпрогесу, їх залишки тільки нагадують, де раніше знаходилися ці могутні скелі. До істориків дійшла ще одна версія походження назви урочища, яку розповіли старожили. В одній з прибережних балок жив козак-запорожець Сагайдак, який загинув у своїй хаті під час наступу царського війська в кінці 18 століття. Як дістатися ? Урочище Сагайдачного знаходиться в Запоріжжі на лівому березі Дніпра в поглибленні, що носить назву - в ямі, а обриви досягають висоти до 20 метрів. Навпроти урочища знаходиться острів Хортиця.

Запорожские активисты хотят сделать город привлекательным для туристов

   

   В Запорожье может появится Казацкая сотня. Активист Василий Бушаров инициировал проект, который сделает город более привлекательным для туристов. Речь идет о создании небольших металлических скульптур казаков, которые в последующем украсят запорожские достопримечательности.В мастерской каждый день из глины и гипса создают самые разные скульптуры. Большинство из них становятся предметами интерьера и экстерьера. Но ведь можно украсить не только дом, но и целый город, привлекая тем самым внимание туристов. Именно такая идея появилась у Василия Бушарова. Это и положило начало проекту «Казацкая сотня». Его поддержал запорожский скульптор Роман Халилов. Создание «Казацкой сотни» — дело не одного дня и не одного месяца.Казаки будут небольшие, рост каждого – около 30 см. В руке у казачка – тарелка с варениками. Именно предметы будут определять туристический объект. Таких в городе – десятки, поэтому сотня легко наберется. Авторы проекта уверяют, благодаря скульптурам и сами жители Запорожье увидят город с другой стороны.

«Шевченкова груша» на Запоріжжі...

   Колись Дмитро Павличко зазначив: «Якщо плоть Шевченкова народжена кріпачкою в Моринцях на Черкащині, то його дух народжений і виплеканий Хортицькою свободою, запорозькою демократичністю, непокорою та болестями народного лицарства.»

Був час, коли Тарас Григорович Шевченко мандрував від Катеринослава (нині місто Дніпро) вниз по Дніпру – до о. Хортиця. Коли переправився через Кічкаську переправу, на околиці Нешкребівки (нині це перехрестя вулиць Лєрмонтова і Перемоги) біля вітряків зустрів дідів, старих козаків. Серед них був і Прокіп Булат, який і взяв до себе Тараса поквартирувати. 

Так влітку 1843 року Т. Шевченко побував на Запоріжжі та на острові Хортиця. Жив у родині Булатів в селі Вознесенівка. На подвір’ї Булатів Т. Шевченко посадив грушу, що росте й понині.

За рік у листі наказному отаману чорноморських козаків Якову Кухаренку, датованому 26 листопада 1844 року, Тарас Шевченко написав: “І на Хортиці, і скрізь був… 

За цей час поет, користуючись послугами сина Прокопа Булата Романа, кілька разів на човні перепливав Дніпро, щоб дістатися острова , який обійшов по колу. Ходив стежками легендарної Хортиці, оглядав залишки козацьких укріплень, поміж похиленими хрестами козацького кладовища, зарослого бур`яном, був зачарований красою порогів і круч великого Славутича. І, як свідчать дослідники його творчості, у селі Вознесенівці, читав селянам свою поему «Катерина».Були записані спогади старожила Вовниги Власа Сербіченка, який розказував, що одного разу йдучи до с. Нікольське , він зустрів Т. Г. Шевченка, який ходив вклонитися «Діду»(так називали Ненаситецький поріг).

Щорічно у нашому місті біля Тарасової груші та на о. Хортиця відбуваються урочисті свята на честь Великого Кобзаря.

09.03.2017 року 7-Б клас переглянув виставу Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. В.Г. Магара "Вість благая Кобзаря", присвячена життєвому і творчому шляху Т.Г. Шевченка, який у свій час, побувавши на о.Хортиця, відкрив для себе Запорізький край.

Продовжуйте відкривати для себе Запоріжжя разом із 7-Б.

Запрошуємо гостей і мешканців міста Запоріжжя 09.03.2017року разом з нами переглянути виставу, присвячену життєвому і творчому шляху Т.Г.Шевченка, який у свій час, побувавши на о. Хортиця, відкрив для себе Запорізький край.

    Мандруємо з 7-Б.

Наш дружній клас дуже любить подорожувати. За невеликий відрізок часу ми відкрили для себе цікаві куточки нашого міста Запоріжжя. Ми побачили місця проживання менонітів, відвідали Запорізький обласний краєзнавчий музей, побували в садибі «AQUAZOO», де змогли побачити свійських і диких тварин, отримавши багато позитивних емоцій. 

Але учні 7-Б класу продовжують відкривати для себе і культурно-мистецьке Запоріжжя. 15. 02.2017року ми відвідали Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр ім.В.Г.Магара, де подивилися виставу «Гетьман Мазепа».

                  Відкрий для  себе рідне місто-Запоріжжя.

Я - Запоріжанка! І цим пишаюсь! “Чому?”- спитаєте Ви мене. А тому, що це прекрасне місто, в якому є багато цікавих та визначних місць. 

Запоріжжя наповнено цікавими музеями, в яких є чимало архітектурних знахідок.

У кожному місті є своя візитна карточка. У моєму-це найдовший проспект у Європі. Годинами можна прогулюватися проспектом, заглядаючи в вітрини магазинів і кафе, послухати бій годинника на БШ, сфотографуватися біля сердечка «Я люблю Запоріжжя», посидіти на лавці біля кам’яних статуй, послухати як співають фонтани. 

Хочу стати ближчими до Мельпомени, тоді моя дорога до театру ім.Магара. У цій архітектурній пам’ятці я розумію, чому тут живе Муза. Переглядаючи не один раз театральні вистави, розумію: тільки в моєму місті живуть такі талановиті люди.

Бажаю розважитися, тоді прямую до парку Дубовий Гай . Тут я можу відчути себе і скалолазом, і орнітологом, і знавцем коней. Навіть і не помічаєш, як спливає час.

Далі мандрую проспектом…

Дитяча залізнича дорога. Пам’ятаю, як уперше мене сюди привели батьки, як я була вражена дорослістю юнаків, що керували потягом, як годувала тварин у зоопарку, що знаходить на території залізниці. Дух перехоплює!..

...«Дніпрогес». Ця величава споруда є серцем мого міста. А якщо не вистачає огляду, то я можу сісти на пароплав, що курсує між парком Дубовий Гай і островом Хортиця. 

Пливеш на кораблі і розумієш усю велич свого міста, ім’я якого ЗАПОРІЖЖЯ.

Особливо я люблю прогулюватися вечірнім Запоріжжям, тільки тоді місто ніби відчиняє двері у прадавню історію, коли майже не помічаєш новобудов, а бачиш тільки кремезні споруди, які стоять вже століттями. 

Звичайно, в інших містах, країнах є теж місця, які западають в душу, але Запоріжжя зачаровує своєю гармонією духовності, яку ніяк не хочеться відпускати.

Пашкова  Катерина