Відлуння минулого

Запоріжжя - "земний рай" менонітів

 Досліджуючи історію нашого міста Запоріжжя, не перестаєш дивуватися його незвичайним життям. Є у нашому місті частинка, що носить назву Верхня Хортиця. Ось тут, у затишному провулку можна побачити незвичайну скульптуру: люди в камені. А якщо далі пройти старенькими вулицями району, то можна побачити залишки менонітської архітектури. Так хто вони-меноніти? Що вони принесли із собою, чужі для нас люди,: розвиток чи руйнування? Давайте мандрувати містом, гортаючи сторінки історії.


Хто такі меноніти і чим вони знамениті? Енциклопедичний словник підтверджує: «меноніти - протестантська секта. Головним чином у США, Канаді, Нідерландах - де і була заснована в 30-40 роки 16 століття Менно Симонсом. Проповідують смиренність, відмову від насильства, вірять у друге пришестя Христа ». Якщо в історії і бувають невдачі, то триста років поневірянь менонітів - тому приклад. У другій половині сімнадцятого століття вони змушені були покинути Голландію. У 18-му і 19-му, рятуючись від гонінь, знову емігрують: одні в Америку і Канаду, інші, залишивши Німеччину і Польщу, роблять вибір на користь Росії, яка потім віддала українські землі на поселення переселенцям-менонітам.


У 1789 р був заселений Хортицький округ Катеринославського повіту і губернії. Новоприбулі в 1793-1796 р118 родин частиною розселилися в існуючі вже колоніях, частиною в нових, в повітах Олександрівському та Новомосковському. Незважаючи на величезні вигоди, надані менонітам, вони, за донесенням Контеніуса (1799), знаходилися в «недостатньому стані» від частих неврожаїв, кам'янистого ґрунту і падежу худоби під час зим. Зважаючи на це уряд переселив в 1800 р 150 родин на Молочні води (Мелітопольського повіту Таврійської губернії), давши їм до 120 тис. десятин, а Хортицький округ (до 35 тис. Десятин) надав в розпорядження залишкам колоністів, частиною як надів, частиною в вигляді запасу на прибуток населення, зі сплатою в казну 21/2 коп. за десятину. У тому ж році менонітам було дозволено варити пиво і мед, робити хлібне вино, як для власного вживання, так і для продажу, а стороннім «назавжди» заборонено мати в їх колоніях харчевні, питні будинки і шинки. Тоді ж утворені менонітські єврейські громади, з досить широким самоврядуванням. Так Верхня Хортиця стала центром суспільної діяльності німців-менонітів.

З властивою працьовитістю взялися за влаштування сіл. Місцеві жителі дивувалися доглянутим городом і садами. Цей народ відрізнявся високою грамотністю. Меноніти прекрасно опанували українську мову і вільно спілкувалися з місцевими жителями.

У 1789 році в урочищі Хортиця утворилося 8 німецьких поселень, в 1790 році три менонітські колонії бїля Кічкаскої переправи, в 1795 році менонітська колонія Шенвізе (нинішня територія Авто ЗАЗ).

Хортицький менонітське округ знаходився на території Олександрівського та Катеринославського повітів Катеринославської губернії і включав в себе в кінці XIX століття 18 колоній. Меноніти дуже динамічно розвивали своє суспільство. Цегляні заводи, фабрики, школи, дитячі садки, лікарні. Селища відрізнялися рівними вулицями, охайними будинками. У заможних господарів навіть хлів був побудований з цегли.

Меноніти приділяли велику увагу освіті. Вони підтримували школи матеріально. Будувалися вони добротно, адже субсидиривалися Німеччиною. Меноніти високо цінували грамотність, яку вважали «найважливішою потребою суспільства». Неписьменних не було. Хлопчики і дівчатка обов'язково відвідували школи, які були в кожній колонії. Навіть противники іноземних колоністів стверджували, що ті працьовиті, люблять порядок, моральні, гуманні і не вживають алкоголь. Вплив їх на оточуючих селян вважався цілющим.

І ось перед нашими очима колишня школа для дівчат, побудована в 1895 році.

Якщо пройти трошечки, то з іншої сторони вулиці розташована колишня педагогічна гімназія.

Не багато хто з батьків маленьких запоріжців, відводячи свою дитини до дитячого садочка, знає, що будинок, де зараз дитячий дошкільний заклад, це колишній замок Вальмана .

Меноніти займалися переважно землеробством. Меноніти володіли до революції близько 300 000 десятин землі. Інтенсивний розвиток сільського господарства сприяло розвитку ремесел, промислів, промисловості. Збільшувалися площі посівів - росла і потреба в сільгоспінвентарї, розширенні обсягів виробництва сільгоспмашин. Спочатку всю сільгосптехніку колоністи завозили з Німеччини. Згодом в Україні виникли майстерні по виготовленню інвентарю, багато з яких в подальшому перетворилися у великі заводи сільськогосподарських машин.

Найбільші підприємства сільськогосподарського машинобудування перебували в колоніях Хортиця та Шенвізе. Їх зародження було пов'язане з виникненням заводу Вальмана в колонії Хортиця в 1850 році. Згодом до нього приєднався в якості компаньйона Лепп. Кузня Абрагама Копа виросла в завод Копа, на базі якого в 1923 році був утворений завод «Комунар». Розвивалося підприємництво. Меноніти засновували винокурні, суконні, цегляні, черепичні і інші заводи, фабрики і млини.


У першій половині XX століття на території Хортиці знаходилося 132 підприємства загальною вартістю за різними оцінками до 1,5 млн. карбованців, з них 17 машинобудівних заводів, 30 водяних млинів, 8 цегляних заводів, 14 дрібних підприємств, завод механізмів Кригера, оцтовий завод .

Усі, навіть противники іноземних колоністів, стверджують: “меноніти працелюбні, люблять порядок, моральні, гуманні і тверезі. Вони живуть у великих і зручних будинках (близько 30% кам'яних) і переважно малосімейних. Вплив їх на оточуючих українських і російських селян вважався цілющим.”.

Такий «Рай» колоністам діставався не у вигляді манни небесної, вони будували його самі на звичайних землях, в посушливих кліматичних умовах. У колоніях менонітів взагалі не було ні пивних, ні таверн і свят було значно менше, ніж у православних. Молитва і праця - в усі часи ці слова були девізом менонітів. Меноніти вважали, що робота на землі - головне заняття, угодне Богові, а обробка землі - Боже творіння і саме тому вони є продовжувачами справи самого Творця.

Підійдіть до будівлі, доторкніться до неї рукою, і ви відчуєте як тепло проникає у ваше тіло, ніби доброта менонітів зігріває вас.

Швидкими темпами розвивалося тваринництво. Колоністи завезли в Україну з Голландії прекрасну племінну худобу, якfвідрізнялась високими надоями молока і чудовим м'ясом, вони першими стали продавати сир і масло на ринках. Особливо великий внесок у розвиток вівчарства та поширення тонкорунних, мериносних порід овець внесли сім'ї колоністів Корніс і Фальц-Фейнів. У своєму маєтку Ф.Фальц-Фейн організував зоопарк - нині відомий заповідник «Асканія-Нова».

Справжньою трагедією для менонітів стала перша світова війна. Боячись масового шпигунства, російський уряд насильно переселяв їх з України в Поволжжя Депортація здійснювалася за рахунок колоністів, їх землі і майно конфісковували на користь держави. Громадянська війна ще більше посилила похмурі прогнози не тільки економічного розорення, але і повного фізичного знищення колоністів. Голод, розруха, переділи землі, закриття молитовних будинків змушували менонітів емігрувати в США і Канаду. Індустріалізація і колективізація країни також супроводжувалися посиленням наступу на «ворожі елементи», серед яких виявилися і колишні колоністи. Тисячі з них були вислані за межі України, тисячі померли в роки голодомору …

Продовженням трагедії менонітського населення України стали роки сталінських чисток і репресій. Щодня органи державної безпеки то викривали, то ліквідували так звані, фашистські організації, махрових націоналістів, шпигунів, диверсантів, шкідників, основу яких складали колишні німці-колоністи. Черговий виток репресій і депортації німців, що почався в 1935 році, тривав всі роки і завершився в перші місяці Другої світової війни. Після війни депортованим з України німцям не дозволили повернутися в Україну ...

На сьогодні в Україні діють три менонітська громади в Запорізькій області, а також в Херсоні. У Запорізькій області одна з громад має власне церковне приміщення. При всіх громадах діють недільні школи.

Меноніті внесли величезний внесок в розвиток міста Олександрівськ. Їх заслуга в тому, що вони дали поштовх до розвитку міста Запоріжжя.

Тому закликаємо усіх: вивчайте історію свого міста, зберігайте індивідуальний стиль міста, рекламуйте Запоріжжя як туристичний об’єкт в соцмережах, бо тільки тут, у рідному місті, можна прочитати сторінки історії багатьох країн світу, які були вплетені в канву історії нашого Запоріжжя.