Моє покоління знає свою історію
Шановні друзі, цього року усі випуски нашої газети будуть присвячені рідному місту—Запоріжжя. На сторінках видання Ви зможете прочитати статті про історію міста, про її видатних людей, про туристичні об’єкти нашого регіону, мандруючи разом з 7-Б. Тож пам’ятайте слова Сенеки: “ Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.”.
За свідченням археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення були знайдені на північно-східному кутку острова Хортиці. Іншим відомим археологічним пам'ятником є вознесенський комплекс — кам'яна споруда, яку пов'язують з хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.) або Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).
У 10 сторіччі в часи Київської Русі за князювання Ігоря і візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного на території сучасного міста існували переправи через Дніпро — це Крарійський перевіз в районі острова Хортиця (острів Святого Григорія), Кічкаський перевіз (з тюркської «кічкас» — перевіз, на картах 18 століття — Велика Татарська Переправа). В південній окраїні Хортиці існував перевіз і місто Протолча, між гирлами річок Мокра Московка і Нижня Хортиця діяв Дніпровий брід. У 1103 році в районі острова Хортиця отримали переломну перемогу над половцями руські князі Святополк Київський і Володимир.
У XV–XVII століттях місцевість міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька. Вона була заснована в 1552 році шляхтичем Дмитром Вишневецьким на острові Мала Хортиця (Байда), однак 1557 зруйнована турецько-татарським військом.
У 1734-75 роках територія Запоріжжя входила до Самарської паланки і правобережжя — до Кодацької паланки. 1770 року на місці сучасного Запоріжжя була закладена Олександрівська фортеця Дніпровської лінії, завершення її будівництва у 1775 році збіглося зі знищенням останньої Запорозької січі — Підпільнянської, з ініціативиПотьомкіна.
Формування сучасного міста пов'язане з Олександрівською фортецею, яку було закладено 1770 року як один із стратегічних об'єктів Дніпровської лінії — системи прикордонних укріплень, збудованої для оборони південних кордонів Російської імперії від нападів турків і татар. Будівництво фортеці було завершено в 1775 році.
У 1796 році, за завданням фаворита Катерини ІІ П. Зубова, було розроблено та затверджено проект перетворення Олександрівська в одне з найбільших міст регіону. 5 червня 1806 року Імператорським указом Олександрівськ отримав статус повітового міста Катеринославської губернії. У 1811 р. Олександрівську було пожалувано герб.
На околицях міста існували поселення переселенців з Німеччини, які прибували на запрошення Катерини ІІ з 1787 року. Так, на північний захід від міста Олександрівська раніше існувало село Вознесенка (сучасна територія м. Запоріжжя), а також низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості.
У 1873 році завдяки проведенню через місто залізничної лінії Москва — Севастополь, Олександрівськ перетворюється в один з великих транзитних пунктів по перевезенню вантажів, у першу чергу хліба. До нього направлялись потоки вантажів з навколишніх населених пунктів, для того щоб далі перевезти їх вже залізницею. Активізувався розвиток промисловості. Завдяки появі з середини 19 ст. у краї нових промислових підприємств Олександрівськ поступово стає одним з основних центрів сільськогосподарського машинобудування.
У 1880 р. відкрився завод Я. Бадовського, у 1887 р. — Леппа і Вальмана, у 1890 р. — створюється Олександрівська машинобудівна компанія, у 1891 р. розпочав роботу завод О. Циглера, у 1894 р. — І. Кацена.
23 березня 1921 року губернія стала називатися Запорізькою, того ж року місто перейменували на Запоріжжя. З 15 вересня 1930 року місто Запоріжжя було виділене як окрема адміністративно-територіальна одиниця, яка була підпорядковано безпосередньо центру.
За свідченням археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення були знайдені на північно-східному кутку острова Хортиці. Іншим відомим археологічним пам'ятником є вознесенський комплекс — кам'яна споруда, яку пов'язують з хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.) або Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).
У 10 сторіччі в часи Київської Русі за князювання Ігоря і візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного на території сучасного міста існували переправи через Дніпро — це Крарійський перевіз в районі острова Хортиця (острів Святого Григорія), Кічкаський перевіз (з тюркської «кічкас» — перевіз, на картах 18 століття — Велика Татарська Переправа). В південній окраїні Хортиці існував перевіз і місто Протолча, між гирлами річок Мокра Московка і Нижня Хортиця діяв Дніпровий брід. У 1103 році в районі острова Хортиця отримали переломну перемогу над половцями руські князі Святополк Київський і Володимир.
У XV–XVII століттях місцевість міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька. Вона була заснована в 1552 році шляхтичем Дмитром Вишневецьким на острові Мала Хортиця (Байда), однак 1557 зруйнована турецько-татарським військом.
У 1734-75 роках територія Запоріжжя входила до Самарської паланки і правобережжя — до Кодацької паланки. 1770 року на місці сучасного Запоріжжя була закладена Олександрівська фортеця Дніпровської лінії, завершення її будівництва у 1775 році збіглося зі знищенням останньої Запорозької січі — Підпільнянської, з ініціативиПотьомкіна.
Формування сучасного міста пов'язане з Олександрівською фортецею, яку було закладено 1770 року як один із стратегічних об'єктів Дніпровської лінії — системи прикордонних укріплень, збудованої для оборони південних кордонів Російської імперії від нападів турків і татар. Будівництво фортеці було завершено в 1775 році.
У 1796 році, за завданням фаворита Катерини ІІ П. Зубова, було розроблено та затверджено проект перетворення Олександрівська в одне з найбільших міст регіону. 5 червня 1806 року Імператорським указом Олександрівськ отримав статус повітового міста Катеринославської губернії. У 1811 р. Олександрівську було пожалувано герб.
На околицях міста існували поселення переселенців з Німеччини, які прибували на запрошення Катерини ІІ з 1787 року. Так, на північний захід від міста Олександрівська раніше існувало село Вознесенка (сучасна територія м. Запоріжжя), а також низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості.
У 1873 році завдяки проведенню через місто залізничної лінії Москва — Севастополь, Олександрівськ перетворюється в один з великих транзитних пунктів по перевезенню вантажів, у першу чергу хліба. До нього направлялись потоки вантажів з навколишніх населених пунктів, для того щоб далі перевезти їх вже залізницею. Активізувався розвиток промисловості. Завдяки появі з середини 19 ст. у краї нових промислових підприємств Олександрівськ поступово стає одним з основних центрів сільськогосподарського машинобудування.
У 1880 р. відкрився завод Я. Бадовського, у 1887 р. — Леппа і Вальмана, у 1890 р. — створюється Олександрівська машинобудівна компанія, у 1891 р. розпочав роботу завод О. Циглера, у 1894 р. — І. Кацена.
23 березня 1921 року губернія стала називатися Запорізькою, того ж року місто перейменували на Запоріжжя. З 15 вересня 1930 року місто Запоріжжя було виділене як окрема адміністративно-територіальна одиниця, яка була підпорядковано безпосередньо центру.
Комментариев нет:
Отправить комментарий