Моє рідне місто –
найкраще на Землі.
Не тому, що тут проходить моє дитинство і юність, не через до болі рідні місця, а тому, що воно дійсно зачаровує усіх, хто тут живе, працює або просто приїжджає у справах. Місто насичене особливим колоритом: його вулиці переповнені весняним настроєм, а люди привітні і доброзичливі. Так було завжди. Кожна пора року у місті по-своєму неповторна. Весна і літо – період, коли численні вулички, бульвари та площі поринають у зелені дерев та квітах, зранку до пізнього вечора гуляють родини з дітьми, закохані пари, гурти молоді. Осінню та зимою місто поринає в досить теплу атмосферу домашнього затишку. Воно ніби ховається в кокон, де все ж вирує життя, щоб навесні знову заявити про себе нескінченною енергією.
Моє місто славиться історичними визначними пам’ятками. Тут є вольниця козацького духу –Запорозька Січ, алея слави ветеранів ВВВ, Афганської війни. А який тут проходить ярмарок! Покровський ярмарок! На який з усіх куточків моєї держави приїжджають поторгуватися чи просто «купити гарний настрій!»
А який ярмарок проходить і у моїй школі! Нічим не поступається міському. Це моє місто! Моя маленька і велика Батьківщина!
Головна особливість мого рідного міста – в його неповторності. Об’єктивно можна сказати, що ніде немає такого вдалого поєднання культурного, природного та людського потенціалів, як тут.
Найбільшою окрасою будь-якого міста є його населення, а в нас воно дружне, найщиріше та найдобріше. Саме люди роблять все, що створено на території міста живим та насиченим повітрям.
Я дуже люблю своє місто, воно надихає мене, змушує пам’ятати про своє походження та бути вдячною, що народилася саме в цих місцях.
Михайленко Юлія
